Adaptability. It's what keeps us all alive after February 24th. We manage (for better or worse) to adapt to constant danger, air alarms, a new place to live and, more recently, blackouts.
It is about adaptability Nataly Zaika writes, a teacher of the course "Behavioral economics during wartime" at the American University Kyiv.
In particular, she notes that today we spend more resources because almost every day we look for new solutions to once familiar and automatic tasks. And what keeps us going and strengthens us are actions and routes that remind us of pre-war normal life.
Therefore, we invite you to the course, which starts on November 29. After all, today to do once familiar and favorite things, in particular, to study, is to return to those familiar actions and things that our teacher writes about.
Course registration: https://auk.edu.ua/.../behavioral-economics-during.../
Please read the full article below (in Ukrainian):
*****
Скільки коштує адаптивність?
Адаптивність. Це те, що дозволяє всім нам жити після 24 лютого. Нам вдається (краще чи гірше) адаптуватися до постійної небезпеки, повітряних тривог, нового місця проживання і віднедавна до відключень світла. Адаптивність – це дуже гарна властивість людини, яка дозволяє нам виживати. Проте потрібно пам’ятати, що вона не дається безкоштовно.
Деніел Канеман, нобелівський лауреат, людина, яка започаткувала новий напрямок в науці – поведінкова економіка, пише, що мозок кожного з нас має дві системи: Система 1 і Система 2. Вони працюють по-різному.
Система 1 швидка, інтуїтивна і автоматична. Вона дуже швидко дає відповіді на наші питання і пропонує рішення. Наприклад, якщо я запитаю, скільки буде 2+3, то Система 1 дасть вам відповідь: 5. Тому що ви уже дуже багато разів відповідали на це питання і автоматично можете сказати, що правильна відповідь 5.
Система 2 повільна, раціональна і логічна. Вона не може так швидко давати відповіді на питання, проте ці відповіді більш обдумані. Наприклад, якщо я запитаю, скільки буде 254+381, ви не зможете відповісти так само швидко, як на попередній приклад, тому що саме з таким прикладом ви стикалися набагато менше (або ніколи), ніж з 2+3. Проте, трохи подумавши, скажете, що це 645. Цю відповідь дасть Система 2.
Через те, що Система 2 завжди потребує часу і зусиль, щоб обробити інформацію та дати рішення, вона дуже ресурсозатратна. Поки мозок думає, він споживає надзвичайно багато енергії (знайомо, коли хочеться шоколад чи колу, коли працюєте над складним завданням?).
Що відбувається з початку війни з нами?
Наші звичні розклади і щоденні рутинні справи порушені. Раніше, питання, як доїхати на роботу, що з’їсти на сніданок, коли піти в магазин, коли забрати дитину зі школи і тисячі інших, які ми вирішуємо щодня (дуже часто непомітно для нас самих), ми вирішували автоматично. Бо ми могли чітко запланувати наш день, тиждень чи місяць. Все, що ми робимо автоматично, ми робимо завдяки Системі 1, яка не потребує багато зусиль.
Зараз навіть з найпростішими побутовими справами Система 1 вже не може впоратися. Я планую приготувати сирники на сніданок, але зранку немає світла… Я планую піти в супермаркет, але вмикається повітряна тривога… У мене запланована онлайн зустріч, але зник інтернет. Якщо раніше такі ситуації траплялися кілька разів на рік, то зараз кілька разів на тиждень або й на день. І кожного разу, щоб скорегувати наш план і запропонувати новий, вмикається Система 2. Яка, як ми вже знаємо, споживає багато енергії.
Тобто протягом дня просто на вирішення найпростіших побутових питань нам потрібно в рази більше зусиль, ніж раніше. Тому не дивно, що ввечері ми відчуваємо сильнішу втому, а на деякі речі взагалі не лишається сил. Багатьом людям стало важче читати книги чи дивитися складні фільми, зосередитися на роботі чи слухати онлайн курси. Якщо у вас так само, це нормально. Наш ресурс обмежений. І зараз ми спрямували велику його частину на організацію нашого побуту і розпорядку дня. Кожного разу, коли наш «звичайний графік» не працює, Система 2 знаходить для нас рішення, але спочатку з’їдає трохи енергії. Це і є адаптивність. Нам пощастило, що вона в нас є. Просто потрібно прийняти її ціну.
Наталія Заїка
Інститут поведінкових досліджень, American University Kyiv
Dnipro
